О свободе и национальной идее.
Apr. 5th, 2007 11:59 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
varda_stormРаз уж пошли разговоры о Национальной идее и народном сознании...
"НЕРВИ ЛАНЦЮГА. 25 ЕСЕЇВ ПРО СВОБОДУ" - http://www.snail.lviv.ua/svoboda-contents.htm
Книга о свободе, об идеях, о прошлом, о настоящем... О том, какой видят Украину периода независимости современные писатели. Мнения разные.
То, что близко именно мне: Юрий ВIННИЧУК. "Казки про свободу"
"Від моменту, коли ми здобули свободу слова і свободу взагалі, ми потрапили у ще більшу неволю, ніж були досі. Бо, живучи при мітичній диктатурі пролетаріату, ми знали, чого хочемо – свободи! І ми за неї боролись. Хто відкрито, хто на кухні, хто подумки. Ті, що боролися подумки, виявилися у більшости. Окремі з них давно усвідомили для себе усі приваби свободи і побудували повітряні замки, а коли їхні мрії про свободу втілилися в життя, спритно перетворили повітря на щось намацальне. Свобода для них стала манною небесною, і вони ніколи не потребували Мойсея, вони самі стали маленькими мойсейчиками, які хутенько подолали пустелю, залишивши позаду решту невільників, які стали вільними."
****
"Для багатьох свобода вилилася в мазохістський обряд посипання ран сіллю – і то конче за принципом: салом каші не спаскудиш. Більше солі – більше любові до неньки. В ролі солі в даному випадку виступили жертви війн і терору. Є два народи, які ніяк не можуть порахувати свої жертви – євреї і українці. Будь-яка цифра, що підбиває підсумок Голокосту чи Голодомору, – не задовольняє, і тут-таки з’являється патріотичне бажання негайно її подвоїти. Скромні три мільйони померлих від голоду 1932-1933 років незабаром перетворилися на чотири, далі – на сім, аби таким чином перекрити ті шість мільйонів, якими посипають свої рани євреї. Та виявилося, що й сім мільйонів – не межа, до них додали загиблих у обох війнах, розстріляних і замордованих у таборах, і вийшло уже двадцять мільйонів. І так тих двадцять мільйонів котилися колобками з газети в газету, з часопису в часопис, і хтозна скільки б ще вони катулялися, якби не поява просто таки сенсаційної публікації. "
***
"Роздряпування ран вилилося, зокрема, в увічнення наших найбільших поразок. Берестечко, Крути, Базар – ось місця поклоніння сучасних патріотів. Туди! Туди, де триста, як скло, товариства лягло, поривається серце українця. Не в Оршу чи Конотоп, де розбито було московські війська, не в Дорогочин, де розгромлено хрестоносців, і не туди, де звитяжили Сагайдачний і Хмельницький. Місця поразок стали святинями, увічнилися в назвах вулиць і навчальних закладів. На поразках, а не на перемогах виховується майбутнє нації невіль-ників, які стали вільними."
"НЕРВИ ЛАНЦЮГА. 25 ЕСЕЇВ ПРО СВОБОДУ" - http://www.snail.lviv.ua/svoboda-contents.htm
Книга о свободе, об идеях, о прошлом, о настоящем... О том, какой видят Украину периода независимости современные писатели. Мнения разные.
То, что близко именно мне: Юрий ВIННИЧУК. "Казки про свободу"
"Від моменту, коли ми здобули свободу слова і свободу взагалі, ми потрапили у ще більшу неволю, ніж були досі. Бо, живучи при мітичній диктатурі пролетаріату, ми знали, чого хочемо – свободи! І ми за неї боролись. Хто відкрито, хто на кухні, хто подумки. Ті, що боролися подумки, виявилися у більшости. Окремі з них давно усвідомили для себе усі приваби свободи і побудували повітряні замки, а коли їхні мрії про свободу втілилися в життя, спритно перетворили повітря на щось намацальне. Свобода для них стала манною небесною, і вони ніколи не потребували Мойсея, вони самі стали маленькими мойсейчиками, які хутенько подолали пустелю, залишивши позаду решту невільників, які стали вільними."
****
"Для багатьох свобода вилилася в мазохістський обряд посипання ран сіллю – і то конче за принципом: салом каші не спаскудиш. Більше солі – більше любові до неньки. В ролі солі в даному випадку виступили жертви війн і терору. Є два народи, які ніяк не можуть порахувати свої жертви – євреї і українці. Будь-яка цифра, що підбиває підсумок Голокосту чи Голодомору, – не задовольняє, і тут-таки з’являється патріотичне бажання негайно її подвоїти. Скромні три мільйони померлих від голоду 1932-1933 років незабаром перетворилися на чотири, далі – на сім, аби таким чином перекрити ті шість мільйонів, якими посипають свої рани євреї. Та виявилося, що й сім мільйонів – не межа, до них додали загиблих у обох війнах, розстріляних і замордованих у таборах, і вийшло уже двадцять мільйонів. І так тих двадцять мільйонів котилися колобками з газети в газету, з часопису в часопис, і хтозна скільки б ще вони катулялися, якби не поява просто таки сенсаційної публікації. "
***
"Роздряпування ран вилилося, зокрема, в увічнення наших найбільших поразок. Берестечко, Крути, Базар – ось місця поклоніння сучасних патріотів. Туди! Туди, де триста, як скло, товариства лягло, поривається серце українця. Не в Оршу чи Конотоп, де розбито було московські війська, не в Дорогочин, де розгромлено хрестоносців, і не туди, де звитяжили Сагайдачний і Хмельницький. Місця поразок стали святинями, увічнилися в назвах вулиць і навчальних закладів. На поразках, а не на перемогах виховується майбутнє нації невіль-ників, які стали вільними."
